Соціально-психологічні особливості використання активних методів навчання у побудові гендерно компетентних моделей поведінки у студентському віці

У сфері гендерних відносин активні методи навчання застосовуються з метою формування гендерної компетентності. Як зазначалося раніше, гендерна компетентність являє собою сукупність знань, умінь і навичок у міжстатевій взаємодії; здатність до адаптації та самореалізації в сфері міжстатевих відносин, як на рівні соціальних інститутів, так і у сфері міжособистісної взаємодії [ ].

Такі принципи активного навчання, як створення єдиного комунікаційного простору, розвиток самостійності думки, включення у діяльність, пов'язану з вирішенням проблемних завдань, що дозволяють сформувати ті необхідні вміння і навички, які складають основу гендерної компетентності особистості.

Соціально-психологічний тренінг — активна форма навчання, що представляє собою:

-         «засіб психологічного впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і досвіду продуктивного міжособистісного спілкування» [Петровська Л. А., 1982, с. 208];

-         «натурна модель для вивчення соціально-психологічних явищ, практична лабораторія для формування комунікативних умінь в тому чи іншому виді професійної діяльності» [Ємельянов Ю. Н., 1985];

-         «цілі — передача технологій дії; за змістом — певна концепція реальності; за формою — інтерактивне навчання, в якому учасники активно діють і взаємодіють один з одним і тренером» [Сидоренко Е. В., 2008, с. 11].

Е. В. Сидоренко також додає до попередніх двох визначень соціально-психологічного тренінгу наступні характеристики: соціально-психологічна форма не тільки дії, але і взаємодії, дослідження суб'єктивно-значущих соціально-психологічних явищ для особистості учасників тренінгу та створення ефективних способів вирішення цих ситуацій.

Таким чином, соціально-психологічний тренінг — це одна з форм активного навчання і психологічного впливу, яка формує навички аналізу ситуацій міжособистісної взаємодії (в тій або іншій сфері життєдіяльності) та підвищення компетентності у сфері спілкування.

Групова дискусія — активний метод навчання, що дозволяє, використовуючи систему логічно обгрунтованих доводів, впливати на думки, позиції, установки учасників у процесі спілкування.

Групова дискусія виступає як метод групового обговорення, що дозволяє виявити думки всіх членів групи і можливі шляхи вирішення. Таким чином, учасники навчання мають можливість поглянути на обговорювану проблему з різних сторін, висловити свою точку зору щодо думок інших (що знижує опір нової інформації і розряджає емоційну упередженість в оцінці інших людей), виробити групове рішення, яке розглядається як групова норма.

З позиції навчання групова дискусія дозволяє:

-       активізувати творчі здібності учасників;

-       розвивати вміння і навички діалогу, ефективної комунікації;

-       згуртувати групу.

У процедурі дискусії виділяють три основні фази:

1. Орієнтування: визначення цілей і теми дискусії, збір інформації з обговорюваної проблеми.

2. Оцінка: упорядкування, обґрунтування і спільна оцінка інформації, отриманої в процесі обговорення.

3. Завершення: підведення підсумків дискусії (зіставлення цілей з отриманими результатами).

В процесі формування гендерної компетентності можуть бути використані наступні теми для проведення групової дискусії: «Гендерні стереотипи: за і проти», «Різностатева дружба: міф чи реальність», «Чоловічі і жіночі професії», «Роздільне статеве навчання: за і проти».

Групове інтерв'ю — це засіб для збору думок членів групи з конкретного питання і оцінки ситуації. На відміну від групової дискусії, групове інтерв'ю не ставить метою вирішення проблемної задачі. Його мета — збір думок і оцінки ситуації. У зв'язку з цим групове інтерв'ю може передувати груповій дискусії. У сфері гендерних відносин групове інтерв'ю може бути присвячено вивченню індивідуального досвіду гендерної взаємодії (реальних або спостережуваних ситуацій гендерної взаємодії). Наприклад, темою групового інтерв'ю можна вибрати «Образи чоловіків і жінок у ЗМІ».

Для реалізації даного методу необхідно чітко визначити тему і мету групового обговорення, забезпечити комфортну обстановку. Викладач виступає як інтерв'юер і на першому етапі збирає фактичний матеріал, для чого необхідно сформулювати декілька питань, що розкривають думки людей по даній темі. Наприклад, по темі «Образи чоловіків і жінок у ЗМІ» можуть бути складені наступні питання:

-         Якими ви бачите чоловіків і жінок, представлених в рекламі (телевізійна, зовнішня, в журналах)?

-         Як чоловіки і жінки дискримінуються в ЗМІ?

-         Яке ваше ставлення до рекламних роликів, що містять образи чоловіків і жінок?

Відповіді, одержані в ході збору думок, можуть коротко фіксуватися на дошці.

Другий етап передбачає оцінку думок — відповідей, але не учасників. Результатом групового інтерв'ю є підведення підсумків щодо всього різноманіття групових думок і співвідношення їх з наявними даними наукових досліджень.

Рольові ігри являють собою груповий пошук рішення в запропонованій ситуації. В основі рольової гри знаходиться актуальна ситуація для учасників навчання, у відповідності з тематикою заняття. Наприклад, ситуація гендерного конфлікту в родині, на роботі. Для реалізації рольової гри розробляється сценарій, який включає в себе:

1) проблемну ситуацію: учасники гри стикаються з проблемною ситуацією взаємодії;

2) роль учасників гри, що відображають типові дії людей в проблемних ситуаціях. Ролі учасників гри розподіляються наступним чином: головні ролі — персонажі (один або два), завдання яких вирішити проблемну ситуацію; статистичні ролі — персонажі, що створюють таку ситуацію. Також можна виділити спостерігачів, вони не беруть участь у розігрується ситуації, а спостерігають за діями учасників, визначають найбільш ефективні моделі взаємодії.

Вибір проблемної ситуації пов'язаний з основними цілями гри. Наприклад, мета гри — вивчення гендерних моделей поведінки людей та їх гендерної культури. Ігрова ситуація в цьому випадку припускає, що головні персонажі стають учасниками міжстатевих відносин, які містять критичні гендерні ситуації. Це може бути вигадана ситуація, або приклади реальних подій гендерної несправедливості. Ведучому необхідно також надати учасникам рольової гри чіткі інструкції, що визначать їх мету в ігровій ситуації.

Гра повинна бути визначена в часі. Після програвання ситуації проводиться обговорення, що передбачає аналіз дій учасників, визначення найбільш ефективних моделей поведінки.

Рольові ігри дають можливість побачити  звичне поводження, вийти за рамки поведінкових шаблонів і освоїти нові моделі дій у стосунках з протилежною статтю.

В заняттях, спрямованих на формування гендерної компетентності та гендерної культури, можуть бути розроблені рольові ігри, цілями яких є:

-         дослідження ситуацій маніпуляції гендерними стереотипами в міжособистісному спілкуванні, формування навичок захисту від маніпуляції;

-         освоєння моделей гендерної взаємодії;

-         аналіз ситуації впливу гендерних забобонів в оцінці людини.

Серед соціально-психологічних особливостей, які відрізняють активні методи навчання у процесі формування гендерно компетентних моделей поведінки у студентському віці, варто виділити такі:

-         введення активних форм і методів підготовки дозволить організувати процес підготовки студентів на належному рівні та перевести його у відкритий творчий процес дослідження;

-         основною перевагою активних методів над традиційними є те, що вони ставлять тих, кого навчають, в активну позицію, і знання, одержані при цьому, не тільки швидше засвоюються, але й частіше використовуються на практиці;

у процесі підготовки до майбутньої професійної діяльності використовувати такі форми активних методів навчання, як: проблемні лекції, тренінги, що включають дискусії, проблемні й рольові ситуації, та різного характеру ігри, оскільки вони дозволяють розвивати та відстоювати особисту думку та  власні погляди на різні ситуації та взаємодію з членами колективу.

Гендерна культура як умова формування гендерної клмпетентності  студентів

У процесі професійної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах велика увага приділяється компетентнісній складовій особистості фахівця. У  центрі уваги сучасних підходів до освіти  знаходиться не тільки професійна компетентність фахівця, але і його компетентність як суб'єкта взаємодії з людьми різного віку та статі.

У доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття було визначено один із головних принципів, на яких ґрунтується освіта, - «навчитися жити разом, навчитися жити», отримати не тільки професійну кваліфікацію, але й компетентність, яка дає особистості можливість подолати різні ситуації та працювати в групі [3]. Вирішенню цього завдання сприяє наявність у студентів гендерної культури.

Гендерна культура передбачає формування у людини правильного розуміння щодо призначення чоловіка та жінки, їхнього статусу та взаємовідносин у різних сферах суспільства та життєдіяльності [7].

Вітчизняна дослідниця О. Кікінежді характеризує гендерну культуру «як знання соціально-психологічних механізмів становлення особистості жінки і чоловіка як різних біологічних, проте рівних соціальних істот» [4, с. 27].

Гендерна культура, на думку С.Оксамитної, розглядається як невіддільний складник демократичного світогляду, дотримання принципу рівної та рівноцінної громадянської гідності кожної людини, незалежно від статі, забезпечення рівних можливостей для самореалізації та розвитку особистості чоловіків і жінок, визнання необхідності соціального партнерства жінок і чоловіків, консенсусного характеру досягнення рівності між ними .

Дослідниця О. Вороніна визначає традиційну гендерну культуру (яку ще називають патріархатною, маскуліністською, андроцентристською) як таку, де домінуючий початок розуміється як полярне по відношенню до фемінного пригніченого і виходячи з цього визнання та обгрунтованість у культурі першості маскулінного початку [1, 19].

Дослідниця гендерних аспектів професійної кар’єри Н.Гончарова вказує на те, що якщо жінка намагається перебороти запропоновані їй традиційні ролі вона стає маргінальною, і для чоловіків, і для жінок [3, 90].

Таким чином як умову формування гендерної культури студентів потрібно розглядати визнання необхідності забезпечення рівних можливостей для самореалізації юнаків і дівчат, чоловіків і жінок. Формування гендерної культури - це питання про усвідомлення існування дискримінаційних норм поведінки чоловіка або жінки в суспільстві, впливу культури на формування і зміну традиційних гендерних стереотипів, норм поведінки щодо виконання ролей представниками чоловічої і жіночої статі в різних сферах життєдіяльності людей.

Гендерна культура - це складова спеціалізованої культури, що є результатом впливу на особистість конкретних людей, які займаються проблемами міжособистісних відносин професійно та виявляється в усвідомленні особистістю мотивів, потреб, цінностей, знань, поведінки пов’язаних із відносинами між представниками чоловічої і жіночої статі. Гендерна поведінка особистості може і сприяти, і заважати її професійному становленню.

Концепція  виховання гендерної культури у молоді  передбачає формування або зміну  уявлень про життєве призначення чоловіка і жінки, притаманні їм позитивні  якості і риси характеру; розкриття психологічних, фізіологічних і етичних особливостей юнаків та дівчат; усвідомлення  жіночої  і чоловічої гідності. 

Критеріями сформованості гендерної культури виступають:

-         встановлення правильних відносин  юнаків та дівчат;

-         прагнення до взаєморозуміння між представниками різних статей;

-         наявність якостей, характерних для чоловіка: сміливість, лицарство, працьовитість;

-         наявність якостей, характерних для жінки: доброта, любов до дітей, жіночність, турбота.

Відповідно до цього кожна особистість студентського віку повинна на рівні свого досвіду знати специфічні особливості протилежної статі, вважати їх природними і закономірними, розуміти принцип рівноправності чоловіків і жінок, усвідомлювати необхідність будувати відносини з іншими людьми, враховуючи їх гендерні особливості.

На формування гендерної культури особистості студента психологічний вплив здійснюють такі умови:

-         реалізація та задоволення запитів, потреб та інтересів молоді;

-         наявність єдності намірів і дій родини та вищих навчальних закладів;

-         творчий підхід до навчання і виховання;

-         компетентність педагогів [10,24].

Формування  гендерної культури студентів університету відбувається через їх гендерне виховання, що проявляється як впровадження демократичних цінностей, ідеї гендерної рівності в професійну освіту, що у свою чергу, сприяє процесу отримання студентами гендерної компетентності.

Гендерний аналіз у соціальному і гуманітарному знанні відкриває широкі можливості для переосмислення культури, розуміння необхідності зміни традиційних патріархальних цінностей на цінності, які проголошують, що чоловік та жінка різні, але рівні. Саме ідея гендерної рівності, на нашу думку, повинна була  стати поштовхом для розробки концепції гендерної культури.

У сучасній науці ще тривають науково-теоретичні пошуки щодо розуміння компетенції - компетентності фахівця. Досі не існує єдності щодо змісту термінів «компетенція» і «компетентність». Але спираючись на доповідь міжнародної комісії з освіти для XXI століття щодо необхідності майбутнім спеціалістам отримати не тільки професію але й компетентність, яка надасть можливість отримати знання, уміння, навички, необхідні для ефективних міжособистісних стосунків, ми використовуємо поняття «компетентність».

«Компетентність - володіння знаннями, які дозволяють судити про будь-що, компетенція - коло питань, в якому дана людина володіє знаннями, досвідом» [9, с. 247].

Думки науковців збігаються в тому, що головними показниками компетентності є знання, вміння, навички, які сприяють подальшій ефективній професійній діяльності особистості.

Рівень оволодіння гендерними нормами, цінностями, знаннями, що знаходять своє втілення в поведінці чоловіка і жінки, можна визначити як рівень оволодіння гендерною компетентністю особистості.

Але як підкреслює вітчизняна дослідниця Т. Голованова, незважаючи на те, що формування гендерної культури студентів є одним з напрямків роботи вищої школи, у свідомості сучасних педагогів до сьогоднішнього часу не сформувалося почуття особистої відповідальності за формування гендерної компетентності студентів. Саме тому питання ефективності забезпечення процесу формування гендерної культури пов’язано з питаннями формування гендерної компетентності [2].

Гендерна компетентність є ключовою якістю, яка ґрунтується на визначенні гендеру як структурної категорії в соціальному аналізі, і розуміється як необхідні знання для визначення соціальних детермінантів у поведінці та відносинах жінок і чоловіків, а також як уміння поводитися з цими детермінантами так, щоб для обох статей відкрилися нові можливості. Головним елементом гендерної компетентності є знання щодо соціального конструювання гендерних відносин і існування в них ієрархії [12].

На сучасному етапі дослідники гендеру підкреслюють, що гендерна компетентність стає частиною необхідних лідерських вмінь у професійних закладах, організаціях і є необхідною якістю для успішного ефективного менеджменту як й інші компетентності [12].

Гендерна компетентність відображає вміння ідентифікувати, де гендерні відмінності є значними і діяти таким чином, щоб забезпечувати більш справедливі практики для чоловіків і жінок. Як і більшість гендерних концепцій, значення гендерної компетентності специфічне і багатомірне. Гендерна компетентність сприяє рівновазі між чоловіками і жінками [11].

Дослідники  визначають такі показники гендерної компетентності спеціалістів:

-         здатність до рефлексії, з урахуванням своєї гендерної ідентичності (ролі);

-         здатність до рефлексії з урахуванням соціальних гендерних ролей (образів), (оскільки гендер виступає і як соціальна категорія);

-         знання щодо відтворення гендерних ролей (образів) і їх диференціація (HR-related gender competence);

-         обізнаність щодо гендерних ролей у соціокультурному середовищі (гендер як соціальна категорія, гендерна різноманітність) - гендерна компетентність, що пов'язана з людьми (HR-related gender competence);

-         знання про складну структуру гендерних відносин у суспільстві, політиці, адмініструванні і організації - структурна гендерна компетентність (structural gender competence);

-         визнання різних умов і передумов у способах і реаліях життя, де чоловіки та жінки живуть, виявляючи свою різноманітність і складність;

-         здатність змінюватися (здатність до зміни перспектив);

-         здатність до реального використання інформації щодо гендерної теорії на роботі - здатність до впровадження (transfer-ability) [10].

Під гендерною компетентністю розуміють обізнаність студента, спеціаліста, молодої людини яка містить уявлення щодо призначення чоловіків та жінок у суспільстві, конструювання гендерних відносин, особливостях власної  індивідуальності та ціннісного ставлення до них.

Гендерну компетентність особистості визначають «як знання, вміння, навички, що зумовлюють взаємодію з особами різної статі на засадах гендерної рівності, опосередковані їх індивідуально - психологічними гендерними характеристиками (маскулінність-фемінінність, гендерна ідентичність, гендерна роль, гендерні установки та стереотипи), які проявляються у повсякденній життєдіяльності, спілкуванні та поведінці з особами різної статі» [1, с. 19].

У вітчизняному словнику сучасного гендерного мислення є тлумачення поняття гендерна некомпетентність - «свідоме або несвідоме незнання гендерного права та інших гендерних норм соціального співжиття» [8, с. 143]. Гендерна некомпетентність розглядається як перешкода на шляху до реалізації гендерних прав та свобод громадян, формування їхньої гендерної культури [8].

Найбільш виразним проявом гендерної некомпетентності особистості є гендерні упередження. «Гендерні упередження - соціальна установка з негативним, спотвореним змістом, упереджене ставлення до представників протилежної статі» [5]. Тендерне упередження може проявлятися через агресивну поведінку, тобто через різні види насильства.

Гендерно  компетентна особистість студента має бути вільною від гендерних упереджень, не проявляти їх у своїй поведінці і характеризуватися гендерною чутливістю (здатність помічати прояви сексизму в поведінці інших).

До гендерних цінностей відносять гендерні права, свободи, рівність соціального статусу, паритетність батьківства, материнства та ін. Гендерні норми - правила гендерної рівності, втілені у свідомості, поведінці чоловіків та жінок і визначаються гендерною культурою, ступенем оволодіння ними. Гендерні права людини - визнані міжнародним правом і конституцією та законодавством країни норми щодо рівності чоловіків і жінок [8].

Аналіз дослідницьких праць з даної проблематики також  виявив, що більшість дослідників розглядають гендерну компетентність з двох боків. По-перше, як складову професійної компетентності, а, по-друге, як складову гендерної культури майбутніх фахівців.

Варто також зазначити, що питання щодо структури гендерної компетентності носить дискусійний характер.

Теоретичний аналіз виявив, що при наявній різноманітності точок зору на структуру та зміст гендерної компетентності особистості фахівця їх поєднує наявність гендерного знання та готовність до впровадження ідеї гендерної рівності.

Таким чином можна запропонувати таку структуру гендерної компетентності особистості студента, яка включатиме:

1. Гендерні знання - знання законів щодо забезпечення гендерної рівності, теорії конструювання гендеру, гендерних стереотипів, знання щодо існуючих ситуацій гендерної нерівності;

2. Гендерна чутливість - уміння використовувати гендерні знання в сімейній та професійній сферах, уміння реалізації доцільних форм гендерної поведінки, вміння помічати та адекватно оцінювати ситуації гендерної нерівності (сексизм, дискримінацію) у різних сферах життєдіяльності, здатність сприймати та розуміти гендерну ідентичність іншої людини;

3. Гендерна ідентичність - усвідомлення власних гендерних характеристик, уміння аналізувати гендерні характеристики, здатність до рефлексії.

Чинником формування системи гендерних знань є засвоєння ідей гендерної теорії, гендерного підходу, законодавчих документів щодо впровадження ідей гендерної рівності в суспільство.

Майбутній спеціаліст повинен продемонструвати знання та розуміння теорії соціального конструювання гендеру, гендерних стереотипів, законодавчих документів щодо впровадження ідеї гендерної рівності в суспільство, вміння використовувати ці знання на практиці, помічати ситуації гендерної нерівності, вміння аналізувати та вирішувати гендерні проблеми, а також вміння не виявляти у власній поведінці гендерно дискримінаційних практик, тобто виявляти гендерну чутливість.

Гендерну ідентичність автори словника сучасного гендерного мислення тлумачать як «осмислене самовіднесення особою своєї приналежності до жіночої чи чоловічої статі на основі усвідомлення певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, що сприймаються як свої, реальні» [8]. Усвідомлення власних гендерних характеристик допоможе особистості студента правильно оцінити свої можливості, обрати власні, оптимальні стратегії самореалізації взаємодії з оточуючими незалежно від статі, надасть право бути «різним», а також поважати гендерну ідентичність інших. Усе це сприятиме формуванню партнерських взаємовідносин між майбутніми фахівцями на противагу домінуючим владним відносинам.

Отже, формування гендерної культури студентів університету, яка заснована на ідеї гендерної рівності чоловіків та жінок, пов'язане з необхідністю формування гендерних знань, норм, розвитку гендерної чутливості та гендерної ідентичності особистості, що в результаті призведе до формування в майбутніх спеціалістів гендерної компетентності, яка є запорукою ефективного міжстатевого, міжособистісного спілкування в різних сферах життєдіяльності особистості студентів.

Особливості формування гендерної компетентності студентів

Сучасні зміни в економічній, соціальній та політичній сферах життя суспільства зумовлюють необхідність перебудови вищої  освіти, орієнтації  на ідеї виховання вільної особистості, яка ґрунтується на рівності людей незалежно від статі й усвідомлення власних прав як чоловіка або жінки. Відштовхуючись від гендерних ідей соціальної рівності, Україна підписала міжнародні документи, які визнають необхідність подолати гендерну нерівність в усіх сферах життя суспільства, ліквідувати всі форми статевої дискримінації, забезпечити пріоритет гендерного підходу до створення умов саморозвитку й самовираження людини незалежно від статі. Проте, дисбаланс у представництві чоловіків і жінок у професійній діяльності, подвійні моральні стандарти свідчать про існування перешкод на цьому шляху, спричинених існуванням стереотипних поглядів на місце й роль кожної статі в сферах життєдіяльності. [19]

Зацікавленість сучасних дослідників проблемами впровадження гендерного підходу, як умови підготовки майбутніх спеціалістів, спричинила появу  наукових праць, які присвячені обґрунтуванню поняття «гендерна компетентність» і виділенню її основних елементів.

Проведений аналіз літератури й гендерних досліджень у галузі освіти показав, що проблема гендерної компетенції досліджувалася в наступних напрямках: структура й зміст гендерної компетентності особистості    (І. Клеціна, І. Таліна,), формування гендерної компетентності студентів педагогічних вищих навчальних закладів (І. Загайнов, І. Іванова, Е. Каменська,Л.Лунякова, Е. Мезенцева, Н. Осетрова, С. Рожкова), гендерна компетентність у контексті професійної педагогічної культури (Т. Голованова, Л. Міщик).

Умовою ефективної соціалізації особистості є сформованість її гендерної компетентності. У психологічній літературі гендерна компетентність особистості розглядається:

 – з погляду наявної соціальної нерівності чоловіків і жінок як «характеристика, якадозволяє особистості не бути суб'єктом або об'єктом ситуацій гендерної нерівності, а дає можливість помічати ці ситуації у своєму житті; протистояти сексизмові, дискримінаційним впливам; самим не створювати ситуації гендерної нерівності» [21, с.60-65];

– як «сукупність знань, умінь, навичок, які зумовлюють взаємодію із особами різної статі на засадах  гендерної рівності та є опосередкованими через індивідуально-психологічні гендерні характеристики (маскулінність/фемінінність, гендерна ідентичність, гендерна роль, гендерні установки та стереотипи), які проявляються уповсякденному житті, спілкуванні та поведінці з особами різної статі» [25];

– як «динамічне утворення особистості (студента/фахівця), що включає представлення про призначення чоловіків і жінок у суспільстві, особливості чоловічої і жіночої індивідуальності, образ Я, знання про гендерні особливості суб'єктів педагогічного впливу; ціннісне відношення до представників різних статей та їхньої взаємодії» [30, с. 5];

– як «процес спрямованих і спонтанних впливів на особистість, який допомагає їй засвоїти знання про гендер, норми, правила поведінки та настанови відповідно до культурних уявлень про роль, становище й призначення представників різних статей у суспільстві, сприяє становленню повноцінних членів суспільного життя і залучає їх до усталеної системи гендерних ролей» [8].

Гендерна компетентність, як цілісна система, має власну структуру. Невід’ємною складовою гендерної компетентності є сукупність:

– знань законодавчих актів, які регулюють питання гендерної рівності, положень та сутності гендерного підходу, сучасних тенденцій та проблем ґендерного розвитку суспільства, знання форм і методів гендерного виховання, особливостей гендерної соціалізації, механізмів дії гендерних стереотипів.

– умінь розпізнавати гендерні аспекти, проблеми, здійснювати гендерний аналіз (збір якісної інформації у сфері гендерних відносин, що ґрунтується на розумінні гендерних тенденцій у суспільстві й використанні цих знань для розкриття наявних та потенційних соціальних проблем і пошуку рішень їх оптимального розв’язання [5, с.17]), поширювати гендерні знання шляхом використання адекватних методів, засобів тощо.

– навичок діагностики рівня сформованості гендерної культури, здійснення гендерного аналізу, організації заходів на гендерну тематику тощо. Важливим структурним компонентом гендерної компетентності є цінності. Л.І. Міщик, Т.П. Голованова, В.В. Васильєва доходять висновку, що ціннісні характеристики соціально-педагогічного знання є співзвучними цінностям гендерної демократії (свобода, розвиток, деморатизм, плюралізм, егалітаризм, толерантність, соціальна активність) [6, с.31]. Названа особливість – переконливе свідчення потреби та доцільності підготовки соціальних педагогів до гендерного виховання учнів. Мотиваційна сфера, а саме, потреби, мотиви, цілі також представлена у структурі гендерної компетентності. Надзвичайно важливий структурний компонент – поведінка, діяльність, спрямована на утвердження ідеї гендерної рівності. За умови, коли людина буде суб’єктом активної дії, вона матиме змогу самореалізуватися, бути вільною від стереотипних поглядів, здатною  самостійно приймати рішення.

Серед ключових компонентів гендерної компетенції виділяють також такі:

-         Загальнокультурний елемент: знання моделей гендерних культур різних народів, розуміння культурної зумовленості існуючих гендерних моделей, норм, стереотипів та установок, розуміння змін, що відбуваються в гендерній сфері в сучасному світі.

-         Ціннісно-змістовий елемент: пов’язаний з ціннісними орієнтирами — знання, сприйняття чи несприйняття таких цінностей, як гендерна рівність, гендерна толерантність, антисексизм, тобто орієнтація на патріархальні чи егалітарні цінності, розуміння ціннісної природи гендерних схем і моделей, стереотипів і установок.

-         Навчально-пізнавальний елемент: уміння здобувати знання з гендерних питань, критично обдумувати приписувані суспільством гендерні схеми і моделі, навички деконструкції традиційних патріархальних стереотипів, уміння відрізняти факти від домислів, володіння різними методами пізнання стосовно гендерних питань.

-         Інформаційний елемент: уміння та навички вільної орієнтації в інформаційному просторі, що стосується гендерних питань.

-         Комунікативний елемент: знання, уміння і навички, необхідні для ефективної комунікації у сфері гендерної взаємодії з оточуючими й «віддаленими» людьми та подіями, зокрема навички відповідальної гендерної саморепрезентації, здатність критично осмислювати свою діяльність у сфері гендерних взаємодій, успішно вирішувати гендерні проблеми та конфлікти.

-         Соціально-трудовий елемент: оволодіння знаннями та досвідом у гендерних аспектах громадсько-суспільної, соціально-трудової сфер, у питаннях економіки, права, професійного самовизначення.

-         Особистісний елемент: засвоєння способів саморозвитку суб’єкта, розуміння індивідом себе суб’єктом гендерного самоконструювання, самоактуалізації гендерної ідентичності особистості, прийняття особистої відповідальності за конструювання власного гендера [22].

Формування гендерної компетентності – це цілеспрямована діяльність, у результаті якої людина демонструє компетентність у ситуаціях з виділеною гендерною складовою. Тобто, це — нагромадження та засвоєння гендерних знань, умінь і варіантів гендерно-коректної поведінки.

На формування гендерної компетентності особистості  впливає ряд соціально-психологічних чинників:

-         на мікрорівні — наявність гендерних установок та стереотипів, починаючи з ранніх етапів розвитку дитини в сім’ї;

-         на макрорівні — гендерні перешкоди в суспільстві: диференціація соціальних функцій за статевою ознакою, існуючі культурні норми, статус середньої освіти в суспільстві, запровадження і підтримка гендерної нерівності в суспільстві;

-         на мезорівні – диференціація за статтю у різних сферах життєдіяльності, бар’єри та конфлікти у спільній діяльності та взаєминах  колективу.

В. С. Клецина розуміє під гендерної компетентністю характеристику особистості, що дозволяє їй бути ефективною в сфері гендерних відносин. Ефективність у сфері гендерних відносин передбачає в даному випадку здатність чоловіків і жінок помічати ситуації гендерної нерівності в навколишньому; протистояти сексистським, дискримінаційним  впливам; уникати винекнення  ситуацій гендерної нерівності. Такий  підхід до визначення гендерної компетентності вважається дещо одностороннім у зв'язку з розстановкою акцентів переважно на проблемі гендерної нерівності.

Згідно з вищесказаним, більш конкретизованим, вважається  визначення гендерної компетентності, сформульоване Т. К. Антоновою: «Під гендерної компетентністю особистості ми розуміємо сукупність гендерних знань і здатність їх застосовувати для вироблення власної гендерно-орієнтованої поведінки» [2].

Можна  виділити три рівні гендерної компетентності у студентів: високий, середній і низький.

Високий рівень гендерної компетентності характеризується стійким інтересом до гендерних особливостей особистості, прагненням до поглибленого гендерного пізнання себе і оточуючих. Характерна  висока гнучка самооцінка, самоприйняття, оптимальний рівень тривожності, адекватне вираження своїх емоцій. Також високий рівень розвитку гендерної компетентності припускає стійке володіння базовими гендерними знаннями, відкритість у спілкуванні з протилежною статтю та позицію співробітництва.

Середній рівень гендерної компетентності  передбачає стійкий інтерес до окремих гендерних особливостей особистості, а також їх епізодичне розуміння, негнучка самооцінка, ситуативне самоприйняття, невпевненість, підвищений рівень тривожності і ситуативний прояв нервозності. Гендерні знання у таких осіб  досить стійкі, спостерігається відмова від сприйняття оточуючих на основі схем і стереотипів. Такі особистості проявляють епізодичну відкритість у спілкуванні, часто спілкуються з позиції офіційного статусу, виконання соціальної ролі. Для них характерні ситуативні прояви гендерних умінь, навичок і здібностей.

Низький рівень гендерної компетентності відрізняється слабким виразом інтересу (або відсутності такого) до гендерних особливостей особистості, відмовою від  її розуміння. Для даного рівня характерний низький рівень самооцінки, самоприйняття, високий рівень тривожності, емоційна збудливість. Базові гендерні знання таких людей обмежені, в спілкуванні  проявляють захисну позицію.

М. Радзивилова  наголошує на тому, що для формування гендерної компетентності поряд із теоретичною підготовкою студентів необхідним є створення соціокультурного середовища ВНЗ, яке б сприяло підвищенню адаптаційних можливостей молоді до нових соціальних умов життєдіяльності, ефективності особистісного самовизначення, вибору життєвих ідеалів і цінностей з урахуванням гендеру.

Умовами успішного формування гендерної компетентності студентів є:

-          сприяння зняттю бар’єрів традиційного сприйняття соціально-психологічних характеристик і соціальних ролей чоловіків і жінок;

-         організація соціально-комунікативних тренінгів, рольових ігор, вправ по розширенню свідомості і самоактуалізації студентів, створення реальних практик, що впливають на гендерні характеристики студентської молоді, що створюють умови для тренування гендерної чутливості;

-          консультативна допомога в реальних життєвих ситуаціях, які  виникають в процесі гендерної соціалізації молоді [30].

Створення умов для вільного вибору студентів у системі професійної підготовки є потужним засобом їхньої активізації та перетворення пасивного об’єкта навчання на активний суб’єкт формування власної гендерної ко

мпетентності.