Гендерна культура як умова формування гендерної клмпетентності  студентів

У процесі професійної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах велика увага приділяється компетентнісній складовій особистості фахівця. У  центрі уваги сучасних підходів до освіти  знаходиться не тільки професійна компетентність фахівця, але і його компетентність як суб'єкта взаємодії з людьми різного віку та статі.

У доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття було визначено один із головних принципів, на яких ґрунтується освіта, - «навчитися жити разом, навчитися жити», отримати не тільки професійну кваліфікацію, але й компетентність, яка дає особистості можливість подолати різні ситуації та працювати в групі [3]. Вирішенню цього завдання сприяє наявність у студентів гендерної культури.

Гендерна культура передбачає формування у людини правильного розуміння щодо призначення чоловіка та жінки, їхнього статусу та взаємовідносин у різних сферах суспільства та життєдіяльності [7].

Вітчизняна дослідниця О. Кікінежді характеризує гендерну культуру «як знання соціально-психологічних механізмів становлення особистості жінки і чоловіка як різних біологічних, проте рівних соціальних істот» [4, с. 27].

Гендерна культура, на думку С.Оксамитної, розглядається як невіддільний складник демократичного світогляду, дотримання принципу рівної та рівноцінної громадянської гідності кожної людини, незалежно від статі, забезпечення рівних можливостей для самореалізації та розвитку особистості чоловіків і жінок, визнання необхідності соціального партнерства жінок і чоловіків, консенсусного характеру досягнення рівності між ними .

Дослідниця О. Вороніна визначає традиційну гендерну культуру (яку ще називають патріархатною, маскуліністською, андроцентристською) як таку, де домінуючий початок розуміється як полярне по відношенню до фемінного пригніченого і виходячи з цього визнання та обгрунтованість у культурі першості маскулінного початку [1, 19].

Дослідниця гендерних аспектів професійної кар’єри Н.Гончарова вказує на те, що якщо жінка намагається перебороти запропоновані їй традиційні ролі вона стає маргінальною, і для чоловіків, і для жінок [3, 90].

Таким чином як умову формування гендерної культури студентів потрібно розглядати визнання необхідності забезпечення рівних можливостей для самореалізації юнаків і дівчат, чоловіків і жінок. Формування гендерної культури - це питання про усвідомлення існування дискримінаційних норм поведінки чоловіка або жінки в суспільстві, впливу культури на формування і зміну традиційних гендерних стереотипів, норм поведінки щодо виконання ролей представниками чоловічої і жіночої статі в різних сферах життєдіяльності людей.

Гендерна культура - це складова спеціалізованої культури, що є результатом впливу на особистість конкретних людей, які займаються проблемами міжособистісних відносин професійно та виявляється в усвідомленні особистістю мотивів, потреб, цінностей, знань, поведінки пов’язаних із відносинами між представниками чоловічої і жіночої статі. Гендерна поведінка особистості може і сприяти, і заважати її професійному становленню.

Концепція  виховання гендерної культури у молоді  передбачає формування або зміну  уявлень про життєве призначення чоловіка і жінки, притаманні їм позитивні  якості і риси характеру; розкриття психологічних, фізіологічних і етичних особливостей юнаків та дівчат; усвідомлення  жіночої  і чоловічої гідності. 

Критеріями сформованості гендерної культури виступають:

-         встановлення правильних відносин  юнаків та дівчат;

-         прагнення до взаєморозуміння між представниками різних статей;

-         наявність якостей, характерних для чоловіка: сміливість, лицарство, працьовитість;

-         наявність якостей, характерних для жінки: доброта, любов до дітей, жіночність, турбота.

Відповідно до цього кожна особистість студентського віку повинна на рівні свого досвіду знати специфічні особливості протилежної статі, вважати їх природними і закономірними, розуміти принцип рівноправності чоловіків і жінок, усвідомлювати необхідність будувати відносини з іншими людьми, враховуючи їх гендерні особливості.

На формування гендерної культури особистості студента психологічний вплив здійснюють такі умови:

-         реалізація та задоволення запитів, потреб та інтересів молоді;

-         наявність єдності намірів і дій родини та вищих навчальних закладів;

-         творчий підхід до навчання і виховання;

-         компетентність педагогів [10,24].

Формування  гендерної культури студентів університету відбувається через їх гендерне виховання, що проявляється як впровадження демократичних цінностей, ідеї гендерної рівності в професійну освіту, що у свою чергу, сприяє процесу отримання студентами гендерної компетентності.

Гендерний аналіз у соціальному і гуманітарному знанні відкриває широкі можливості для переосмислення культури, розуміння необхідності зміни традиційних патріархальних цінностей на цінності, які проголошують, що чоловік та жінка різні, але рівні. Саме ідея гендерної рівності, на нашу думку, повинна була  стати поштовхом для розробки концепції гендерної культури.

У сучасній науці ще тривають науково-теоретичні пошуки щодо розуміння компетенції - компетентності фахівця. Досі не існує єдності щодо змісту термінів «компетенція» і «компетентність». Але спираючись на доповідь міжнародної комісії з освіти для XXI століття щодо необхідності майбутнім спеціалістам отримати не тільки професію але й компетентність, яка надасть можливість отримати знання, уміння, навички, необхідні для ефективних міжособистісних стосунків, ми використовуємо поняття «компетентність».

«Компетентність - володіння знаннями, які дозволяють судити про будь-що, компетенція - коло питань, в якому дана людина володіє знаннями, досвідом» [9, с. 247].

Думки науковців збігаються в тому, що головними показниками компетентності є знання, вміння, навички, які сприяють подальшій ефективній професійній діяльності особистості.

Рівень оволодіння гендерними нормами, цінностями, знаннями, що знаходять своє втілення в поведінці чоловіка і жінки, можна визначити як рівень оволодіння гендерною компетентністю особистості.

Але як підкреслює вітчизняна дослідниця Т. Голованова, незважаючи на те, що формування гендерної культури студентів є одним з напрямків роботи вищої школи, у свідомості сучасних педагогів до сьогоднішнього часу не сформувалося почуття особистої відповідальності за формування гендерної компетентності студентів. Саме тому питання ефективності забезпечення процесу формування гендерної культури пов’язано з питаннями формування гендерної компетентності [2].

Гендерна компетентність є ключовою якістю, яка ґрунтується на визначенні гендеру як структурної категорії в соціальному аналізі, і розуміється як необхідні знання для визначення соціальних детермінантів у поведінці та відносинах жінок і чоловіків, а також як уміння поводитися з цими детермінантами так, щоб для обох статей відкрилися нові можливості. Головним елементом гендерної компетентності є знання щодо соціального конструювання гендерних відносин і існування в них ієрархії [12].

На сучасному етапі дослідники гендеру підкреслюють, що гендерна компетентність стає частиною необхідних лідерських вмінь у професійних закладах, організаціях і є необхідною якістю для успішного ефективного менеджменту як й інші компетентності [12].

Гендерна компетентність відображає вміння ідентифікувати, де гендерні відмінності є значними і діяти таким чином, щоб забезпечувати більш справедливі практики для чоловіків і жінок. Як і більшість гендерних концепцій, значення гендерної компетентності специфічне і багатомірне. Гендерна компетентність сприяє рівновазі між чоловіками і жінками [11].

Дослідники  визначають такі показники гендерної компетентності спеціалістів:

-         здатність до рефлексії, з урахуванням своєї гендерної ідентичності (ролі);

-         здатність до рефлексії з урахуванням соціальних гендерних ролей (образів), (оскільки гендер виступає і як соціальна категорія);

-         знання щодо відтворення гендерних ролей (образів) і їх диференціація (HR-related gender competence);

-         обізнаність щодо гендерних ролей у соціокультурному середовищі (гендер як соціальна категорія, гендерна різноманітність) - гендерна компетентність, що пов'язана з людьми (HR-related gender competence);

-         знання про складну структуру гендерних відносин у суспільстві, політиці, адмініструванні і організації - структурна гендерна компетентність (structural gender competence);

-         визнання різних умов і передумов у способах і реаліях життя, де чоловіки та жінки живуть, виявляючи свою різноманітність і складність;

-         здатність змінюватися (здатність до зміни перспектив);

-         здатність до реального використання інформації щодо гендерної теорії на роботі - здатність до впровадження (transfer-ability) [10].

Під гендерною компетентністю розуміють обізнаність студента, спеціаліста, молодої людини яка містить уявлення щодо призначення чоловіків та жінок у суспільстві, конструювання гендерних відносин, особливостях власної  індивідуальності та ціннісного ставлення до них.

Гендерну компетентність особистості визначають «як знання, вміння, навички, що зумовлюють взаємодію з особами різної статі на засадах гендерної рівності, опосередковані їх індивідуально - психологічними гендерними характеристиками (маскулінність-фемінінність, гендерна ідентичність, гендерна роль, гендерні установки та стереотипи), які проявляються у повсякденній життєдіяльності, спілкуванні та поведінці з особами різної статі» [1, с. 19].

У вітчизняному словнику сучасного гендерного мислення є тлумачення поняття гендерна некомпетентність - «свідоме або несвідоме незнання гендерного права та інших гендерних норм соціального співжиття» [8, с. 143]. Гендерна некомпетентність розглядається як перешкода на шляху до реалізації гендерних прав та свобод громадян, формування їхньої гендерної культури [8].

Найбільш виразним проявом гендерної некомпетентності особистості є гендерні упередження. «Гендерні упередження - соціальна установка з негативним, спотвореним змістом, упереджене ставлення до представників протилежної статі» [5]. Тендерне упередження може проявлятися через агресивну поведінку, тобто через різні види насильства.

Гендерно  компетентна особистість студента має бути вільною від гендерних упереджень, не проявляти їх у своїй поведінці і характеризуватися гендерною чутливістю (здатність помічати прояви сексизму в поведінці інших).

До гендерних цінностей відносять гендерні права, свободи, рівність соціального статусу, паритетність батьківства, материнства та ін. Гендерні норми - правила гендерної рівності, втілені у свідомості, поведінці чоловіків та жінок і визначаються гендерною культурою, ступенем оволодіння ними. Гендерні права людини - визнані міжнародним правом і конституцією та законодавством країни норми щодо рівності чоловіків і жінок [8].

Аналіз дослідницьких праць з даної проблематики також  виявив, що більшість дослідників розглядають гендерну компетентність з двох боків. По-перше, як складову професійної компетентності, а, по-друге, як складову гендерної культури майбутніх фахівців.

Варто також зазначити, що питання щодо структури гендерної компетентності носить дискусійний характер.

Теоретичний аналіз виявив, що при наявній різноманітності точок зору на структуру та зміст гендерної компетентності особистості фахівця їх поєднує наявність гендерного знання та готовність до впровадження ідеї гендерної рівності.

Таким чином можна запропонувати таку структуру гендерної компетентності особистості студента, яка включатиме:

1. Гендерні знання - знання законів щодо забезпечення гендерної рівності, теорії конструювання гендеру, гендерних стереотипів, знання щодо існуючих ситуацій гендерної нерівності;

2. Гендерна чутливість - уміння використовувати гендерні знання в сімейній та професійній сферах, уміння реалізації доцільних форм гендерної поведінки, вміння помічати та адекватно оцінювати ситуації гендерної нерівності (сексизм, дискримінацію) у різних сферах життєдіяльності, здатність сприймати та розуміти гендерну ідентичність іншої людини;

3. Гендерна ідентичність - усвідомлення власних гендерних характеристик, уміння аналізувати гендерні характеристики, здатність до рефлексії.

Чинником формування системи гендерних знань є засвоєння ідей гендерної теорії, гендерного підходу, законодавчих документів щодо впровадження ідей гендерної рівності в суспільство.

Майбутній спеціаліст повинен продемонструвати знання та розуміння теорії соціального конструювання гендеру, гендерних стереотипів, законодавчих документів щодо впровадження ідеї гендерної рівності в суспільство, вміння використовувати ці знання на практиці, помічати ситуації гендерної нерівності, вміння аналізувати та вирішувати гендерні проблеми, а також вміння не виявляти у власній поведінці гендерно дискримінаційних практик, тобто виявляти гендерну чутливість.

Гендерну ідентичність автори словника сучасного гендерного мислення тлумачать як «осмислене самовіднесення особою своєї приналежності до жіночої чи чоловічої статі на основі усвідомлення певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, що сприймаються як свої, реальні» [8]. Усвідомлення власних гендерних характеристик допоможе особистості студента правильно оцінити свої можливості, обрати власні, оптимальні стратегії самореалізації взаємодії з оточуючими незалежно від статі, надасть право бути «різним», а також поважати гендерну ідентичність інших. Усе це сприятиме формуванню партнерських взаємовідносин між майбутніми фахівцями на противагу домінуючим владним відносинам.

Отже, формування гендерної культури студентів університету, яка заснована на ідеї гендерної рівності чоловіків та жінок, пов'язане з необхідністю формування гендерних знань, норм, розвитку гендерної чутливості та гендерної ідентичності особистості, що в результаті призведе до формування в майбутніх спеціалістів гендерної компетентності, яка є запорукою ефективного міжстатевого, міжособистісного спілкування в різних сферах життєдіяльності особистості студентів.